Час понтів
Зараз - час понтів. Школярі ходять з накрученими смартфонами, які, по суті, потрібні тільки бізнесменам, і замість бізнес-додатків качають на них іграшки. Недоменеджери з зарплатою 40 тис. їздять на машинах за пару мільйонів. Сільські ніщеброди влаштовують весілля в кращих традиціях весіль 19 століття - 100500 гостей, тонни вина і їжі, кілька днів святкування ... Все це - винятково для того, щоб побачили оточуючі. Щоб бути «не гірше за інших». Щоб позаздрили.
Понти стають заразними. Необхідність красуватися диктується сучасним суспільством навіть тим, хто цього спочатку не хоче. Якщо у школяра у єдиного в класі немає айфона - його вважатимуть лохом. Якщо офісний планктон викладає у відпустці фотки з дачі, а не з Туреччини або Єгипту - його вважають жебраком. А у будь-якого бізнесмена всі знайомі мало не вимагають, щоб він їздив на величезному позашляховику. Інакше неправильний бізнесмен.
Чим небезпечні понти - зрозуміло. По-перше, людина обмежує свої фінансові можливості, витрачаючи кошти не на розвиток, а на зовнішню мішуру. Влазить в рабські кредити. По-друге, починає оцінювати себе з точки зору «що скажуть оточуючі». Власна самооцінка починає залежати від чужої думки. І по-третє, ця необхідність «не бути, а здаватися» в'їдається в свідомість і стає головною метою.
Необхідність понтуватися нав'язується суспільству капіталістичною системою, щоб продавати непотрібні людям товари і послуги. Для того, щоб масово впарювати непотрібні людям речі - потрібно переконати їх, що володіння цими речами є ознака крутизни.
Щоб не підсаджуватися на потребу красуватися - потрібно позбутися залежності від думки оточуючих. І коли вам буде плювати, що про вас думають інші - ви помітите, що поваги в очах оточуючих нітрохи не поменшало, скоріше навпаки. А якщо витрачати гроші і час замість понтів на додатковий розвиток - через якийсь час ви виявите, що у оточуючих і так вистачає причин заздрити вам. Такий шлях змінює мислення і наближає його ... до мислення успішних людей. Так-так, тих самих, якими багато хто намагається здаватися, але якими не є.
Дійсно успішна і самодостатня людина ніколи не намагається підвищити свою значимість в очах оточуючих - у неї із значущістю і так все в порядку. Вона не хвалиться речами, не хамить обслуговуючому персоналу, не самостверджується за рахунок тих, хто стоїть нижче його на соціальних сходах. Тому що успішна людина дивиться не вниз - на тих, над ким піднялась, а вгору - на тих, до кого хоче дорости. І усвідомлює потребу в постійному розвитку і самовдосконаленні. При такому мисленні і способі життя всі зовнішні атрибути додадуться самі собою, але вже не матимуть для вас цінності. Тому що цінності будуть іншими, більш серйозними і досконалими.
